Патології прикусу

Які бувають патології прикусу?

Один із «найзатребуваніших» розділів стоматології – ортодонтія. За статистикою, близький до ідеального прикусу мають не більше п'ятнадцяти відсотків населення. Відповідно, решта сімдесят п'ять відсотків мають ті чи інші відхилення від ідеалу. Але це не означає, що людина, яка має неідеальний прикус, обов'язково стає пацієнтом лікаря-ортодонта. Все залежить від ступеня виразності аномалії та від того, наскільки це шкодить здоров'ю та якості життя.

 

Почнемо з визначення. Прикус – це взаємини ліній зубних рядів з урахуванням контакту при змиканні щелеп. Ідеальний прикус називають ортогнатичним. Ознаки такого прикусу:

• Лінії дуг зубних рядів кожної щелепи мають правильну форму;

• Зуби верхньої щелепи знаходяться над зубами нижньої щелепи (тобто перекривають їх);

• Різці верхнього ряду перекривають своїх антагоністів приблизно на третину їхньої довжини;

• Між зубами в ряду немає надто великих проміжків;

• У зубному ряду немає скупченості.

 

За фізіологічними особливостями прикус також поділяють так:

1. Прямий. Зуби верхнього ряду не перекривають нижні, а стуляються з ними в лінію.

2. Прогнатичний та біпрогнатичний прикус. Різці верхнього і нижнього зубного ряду мають нахил напередодні ротової порожнини.

3. Опістогнатичний. Різці верхньої та нижньої щелепи напрямом звернені всередину ротової порожнини.

4. Прогенічний. При змиканні верхня щелепа не перекриває нижню; нижня щелепа трохи висувається за лінію дуги верхньої щелепи.

5. Вказані вище види прикусу можуть не негативно впливати на характер первинної обробки їжі, не впливати на якість мови і не змінювати естетику форми обличчя. У цьому випадку ортодонтичне лікування не потрібне.

Розглянемо найпоширеніші патології прикусу.

Глибокий прикус

При глибокому прикусі форма дуг зубних рядів може бути нормальною; розташування зубів у рядах також може відповідати нормі. Аномалія прикусу виявляється у більшому ніж на третину (часто – більш ніж на половину) перекриття верхніми зубами нижніх.

 

Внаслідок цієї обставини змінюється форма особи (нижня її частина візуально виглядає коротшою). Такий прикус провокує ряд порушень у роботі скронево-нижньощелепного суглоба, впливає на підвищену стирання емалі.

Глибокий прикус – найчастіше зустрічається серед патологій прикусу.

 

Відкритий прикус

Поділяють справжній чи травматичний відкритий прикус.

 

У разі істинного типу аномалія спричинена порушеннями у формуванні кісткової тканини. До травматичного типу можуть призвести ушкодження молочних зубів або деякі звички дитинства (наприклад, довге смоктання пальця).

 

Фронтальний відкритий прикус виявляється у такому положенні передніх зубів, у якому контакт відсутній (зуби не замикаються, з-поміж них спостерігається деякий простір). При відкритому бічному прикусі дефект спостерігається той же, але щодо бічних зубів.

 

Така аномалія викликає ряд порушень: утруднений нормальний прийом їжі, утруднена мова, немає нормального положення губ/нормального змикання губ, порушена форма обличчя.

 

Вважається, що відкритий прикус – найскладніша для виправлення патологія, особливо у разі аномалії істинного типу.

 

Перехресний прикус

Аномалія відображена в назві: перекриття щелеп відбувається не рівномірно, а як би за перехресним принципом (на зразок ножиць).

 

Порушення: нерівномірне навантаження на зуби, проблеми з дикцією, дисфункціональні явища у роботі скронево-нижньощелепного суглоба, проблеми з нормальною обробкою їжі.

 

Дистальний та мезіальний прикус

Дистальний: надмірно розвинена та висунута верхня щелепа.

 

Мезіальний: аналогічний дефект, але щодо нижньої щелепи.

 

При такій патології порушується дикція, є складнощі з прийомом їжі, змінюється форма обличчя.